buttons buttons

Позалегеневий туберкульоз – актуальна проблема охорони здоров’я

Існують тисячі різних хвороб, і відомих, і не дуже. Але хто б міг подумати, що сама підступна з них — це інфекція, про яку знають навіть семирічні школярі, – туберкульоз. Ця хвороба може уразити практично будь-який орган, найчастіше – легені, які страждають у 85%-90% випадків. серед інших органів — найчастіше «б’є нокаутом» по кістках і сечостатевих органах.

Жіноча і чоловіча безплідність, простатит, остеохондроз, радикуліт, косоокість, параліч, ниркова недостатність – у хвороби багато масок, за якими вона може ховатися в організмі людини роками, поки хворий, пройшовши через чисельні кабінети урологів, гінекологів і ортопедів-травматологів, не з’явиться на прийомі в протитуберкульозному диспансері. Недаремно фахівці називають позалегеневий туберкульоз «великим містифікатором».

Залежно від рівня якості діагностичних служб питома вага позалегеневого туберкульозу серед усіх форм туберкульозу становить від 4–16% у країнах СНД (в Україні — 8–10%). Показник у високорозвинених країнах Європи та Америки знаходиться в межах від 1/4 (Австрія, Швейцарія, Німеччина) до 1/3 (США) і навіть — 1/2 (Канада) від всіх виявлених випадків туберкульозу, що обумовлене широким застосуванням сучасних інструментальних і лабораторних методів для підтвердження діагнозу.

Відносне благополуччя епідеміологічних показників по позалегеневому туберкульозу не відображає дійсної картини захворюваності: за літературним даними, кількість неврахованих хворих із позалегеневим туберкульозом у світі досягає 36%. Значний ріст захворюваності туберкульозом легень визначає збільшення захворюваності й на позалегеневий туберкульоз – у 2-3 рази через 5-10 років, а в окремих випадках – і через 25-30 років, коли ситуація з туберкульозом легень покращиться.

Наведені показники, а також дані, що відображені в роботах вітчизняних і зарубіжних науковців, свідчать про те, що значна кількість хворих на позалегеневий туберкульоз у нас недовиявляється. Проблеми позалегеневих форм туберкульозу практично позбавлені належної уваги, хоча ці форми захворювання і є складовою частиною загальнодержавної фтизіатричної проблеми. У нашій країні відсутній науково-методичний центр по координації питань лікувально-діагностичної роботи при туберкульозних захворюваннях позалегеневої локалізації. Украй недостатньо в спеціальній літературі публікацій по даному розділу медицини. Позалегеневий туберкульоз у сучасних умовах, як правило, у більшій половині випадків виявляється в занедбаній стадії та має розповсюджений і ускладнений характер. Активне та своєчасне розпізнавання туберкульозу представляє значні труднощі для більшості фахівців загальної лікувальної мережі.

Запитай будь-кого з нинішніх пацієнтів позалегеневих форм туберкульозу: «Які органи вражає туберкульоз?», кожен відповість, що до моменту захворювання не знав і не чув про туберкульоз хребта, нирок або якого іншого органу. У більшості випадків захворювання перебігає безсимптомно або, як уже говорилося, маскується під інші хвороби. У поліклініках і лікарнях пацієнту кілька років можуть виставляти найрізноманітніші діагнози, прописувати відповідні цьому ліки та процедури. Не дивно, що пересічні громадяни вперше дізнаються про позалегеневий туберкульоз, лежачи на лікарняному ліжку, якщо самі медики – ортопеди, урологи, гінекологи – згадують про нього в останню чергу, коли наслідки хвороби можуть стати незворотними.

У загальній лікувальній мережі цій проблемі приділяється мало уваги. Тільки у деяких поліклініках ведеться робота з формування груп ризику пацієнтів, що часто страждають тривалими запальними захворюваннями. Додаткова діагностика на наявність туберкульозу в поліклініках звичайно проводиться, коли хворому стає зовсім погано. Хоча потрібно сказати, що все ж таки первинне клінічне обстеження, серед яких – флюорографія або рентгенографія, проба Манту, аналізи на мікрофлору – значно прискорюють процес встановлення правильного діагнозу і лікування хвороби. В іншому випадку хвороба виявляється в занедбаній стадії, люди стають глибокими інвалідами, повністю втрачають деякі життєво важливі функції.

Туберкульоз дуже підступний. Зараження зазвичай відбувається повітряно-краплинним, набагато рідше – аліментарним шляхом, коли мікроби проникають в організм із їжею. Інфікована людина довго може не відмічати ніяких проблем зі здоров’ям. У цей час хвороба просто вичікує свого «зоряного часу». Коли організм все-таки дає слабинку, інфекція проявляє себе у якому-небудь із органів: частіше в хребті, лімфовузлах, сечостатевій системі, очах. У досить нечастих випадках зустрічається туберкульоз мозкових оболонок, очеревини, шкіри, хоча слід відмітити, що за останні роки прояви хвороби таких локалізацій почастішали.

Лікувати позалегеневий туберкульоз так само важко, як і виявляти. Одними таблетками та ін’єкціями не обходиться. Нерідко необхідна хірургічна операція. У цілому після проведеного лікування хворі повертаються до нормального життя. Правда, строк лікування дуже тривалий – основний курс триває не менше 6 місяців, з яких 2-3 місяці хворий змушений перебувати в стаціонарі, в окремих випадках хронізації процесу або розвитку стійких до лікування форм – курс лікування може тривати 2-3 роки, із застосуванням високо вартісних ліків (у такому разі курс лікування може коштувати більше 150 тисяч грн.). Після стаціонару необхідний тривалий амбулаторно-реабілітаційний курс, який спрямований на продовження лікування і водночас – відновлення функції органу. Багато пацієнтів на кілька років отримують інвалідність, близько 20% стають інвалідами на все життя, але основна частина все-таки виліковується повністю.

Кістково-суглобовий туберкульоз є однією з найбільш важких форм позалегеневого туберкульозу, що веде до руйнування і деформацій кісток. Туберкульоз опорно-рухового апарату при пізній діагностиці приводить до важкої інвалідності, а при своєчасній – це цілком виліковна патологія. Однак своєчасна діагностика даної локалізації туберкульозу утруднена через невизначений характер симптомів на початку захворювання, їх повільного наростання. Гостре інфекційне захворювання або травма іноді відіграють роль пускового механізму, сприяючи проявам раніше прихованого патологічного процесу. Як правило, туберкульоз розвивається на тлі виражених дегенеративних змін у кістковій системі. Протягом 1-2 років туберкульозне вогнище, що розвивається всередині кісткової тканини, може давати тільки малу симптоматику, в першу чергу з ознаками туберкульозної інтоксикації (слабкістю, підвищеною стомлюваністю, субфебрильною температурою, зниженням апетиту, порушенням сну), а також ущільненням підшкірно-жирової клітковини на стороні ураження, гіпотрофією м’язів, локальним остеопорозом, що виявляються рентгенологічно (симптом «танучого цукру»). Надалі болі стають постійними, обмежуються рухи, порушується функція хребта або кінцівки.

Туберкульоз жіночих статевих органів страшний тим, що в занедбаних випадках може назавжди позбавити жінку можливості народити дитину. При несвоєчасному виявленні, наприклад, туберкульозу маткових труб патологічний процес часто виявляється на стадії звуження труби. Це виникає через специфічне запалення, тому звужені ділянки перешкоджають проходженню яйцеклітини. У жінок виявлення позалегеневого туберкульозу досить складне. Збір всіх аналізів та підтвердження діагнозу може зайняти від двох тижнів до місяця, іноді потребує повторних лабораторно-інструментальних досліджень. Специфічне лікування, в основному, медикаментозне – також сполучено з безліччю труднощів, якщо хвороба пов’язана із стійкістю до основних протитуберкульозних препаратів, що перестають діяти на мікобактерію.

Туберкульоз інших органів сечостатевої системи в занедбаних випадках також може стати причиною для видалення органу, який втратив свою функцію та залишається лише вогнищем постійно активного процесу. Туберкульоз нирок, сечового міхура, придатків яєчок лікується в основному медикаментозно, але іноді доводиться проводити органовидаляючу операцію. У випадках туберкульозу нирок специфічний запальний процес може призводити до втрати функції однієї із нирок, зменшення об’єму сечового міхура, що у свою чергу закінчується інвалідизацією пацієнта та значним погіршення якості життя.

Найскладніше впоратися з туберкульозом хребта, головного мозку, кишківника.

Як би там не було, вилікувати можна практично будь-яку форму туберкульозу, інша справа – наслідки перенесеного захворювання. Вони бувають настільки серйозними, що позбавлення від самої хвороби може не викликати радості, життя після перенесеного позалегеневого туберкульозу стає іншим. Тому фахівці з позалегеневого туберкульозу єдині в думці, що зміст їхньої роботи – максимальне лікування без операції, з найменшими втратами для здоров’я, а тому, головне – не упустити час. Краща порада, як вберегтися від підступної хвороби, – це вести здоровий, активний спосіб життя, без шкідливих звичок, стежити за своїм здоров’ям, регулярно проходити медогляди, не затягувати з відвідуванням лікаря у випадках появи будь-яких симптомів, бути максимально уважним до себе і здоров’я своїх близьких.

Слизькоухий С. І.
Хоменко О. Г.
Боднарчук А. О.

Повідомити про помилку

Текст, який буде відправлений редактору: