buttons buttons

Про присвоєння імені Василя Якимовича Тарасенка вулиці та парку в Сосниці

До Сосницької селищної ради надійшов лист від Сосницького відділення Товариства «Чернігівське земляцтво» про подальше увіковічення пам’яті Василя Якимовича Тарасенка з проханням присвоїти ім’я вулиці та парку в Сосниці на його честь.

Дане питання буде розглянуте на наступній сесії.

Вельмишановний Андрію Дмитровичу! Високоповажні Василю Сергійовичу, Світлано Михайлівно, Андрію Леонідовичу, Тетяно Євгенівно, Максиме Олександровичу, Алло Василівно, Ігоре Олексійовичу, Наталіє Володимирівно, Ніно Михайлівно, Людмило Миколаївно, Іване Миколайовичу, Наталіє Володимирівно, Юрію Васильовичу, Іване Дмитровичу, Сергію Петровичу, Володимире Іллічу, Миколо Миколайовичу, Наталіє Миколаївно, Володимир Володимирович, Оксано Миколаївно, Віталію Івановичу, Світлано Михайлівно, Вікторе Леонідовичу, Сергію Миколайовичу, Любове Андріївно!

18 квітня поточного року виповнюється 110 років від дня народження нашого земляка – українського вченого-історика, дипломата, доктора історичних наук, професора Василя Якимовича Тарасенка.

Василь Тарасенко народився 18 квітня 1907 року в родині селян-бідняків в селі В’юнище, яке в 1961 році увійшло в межі Сосниці. В 1912 році Василь Якимович залишився без батька. Закінчив церковно-приходську школу в селі В’юнище, семирічку та два курси педучилища в Сосниці.

В 1923-1924 роках одночасно з навчанням працював секретарем В’юнищенської сільради та комітету незаможних селян. За направленням, з вересня 1924 року – студент Вищого інституту народної освіти (місто Дніпропетровськ).

У 1926 році навчання на стаціонарі в інституті було перерване у зв’язку з направленням його на вчительську роботу в сільську місцевість. Відтоді й до початку Другої Світової війни працював на викладацькій роботі, директором школи, педучилища, державного учительського інституту.

З вересня 1933 по березень 1937 року працював у Таджикистані відповідальним секретарем комітету науки при Раднаркомі, помічником голови Раднаркому Таджикистану, начальником управління будівельних матеріалів Наркомату місцевої промисловості.

У 1939 році закінчив Київський педагогічний інститут за спеціальністю історія, у 1944 – шестимісячні курси Вищої дипломатичної школи при НКЗС СРСР.

Учасник Другої світової війни. Демобілізований у званні капітана в жовтні 1942 року у зв’язку з пораненням.

З листопада 1942 по листопад 1944 року на партійній роботі у Самарканді та Запоріжжі. У 1943-1945 роках – директор Запорізького педагогічного інституту. У 1944–1946 роках був помічником заступника Голови Ради Міністрів УРСР.

З липня 1945 по лютий 1950 року – «в закордонному відрядженні». З серпня 1945 по січень 1946 року – представник Української РСР в Європейському комітеті Адміністрації допомоги і відновлення Об’єднаних націй (ЮНРРА). З січня по листопад 1946 року представник Української РСР в Економічній і Соціальній Раді Організації Об’єднаних Націй. У 1946–1948 роках – радник Посольства СРСР у США. Входив до складу делегацій України Асамблеї ООН. У 1948–1949 роках – представник Української РСР в Раді Безпеки ООН. Був заступником Міністра закордонних справ УРСР.

У січні 1950 – грудні 1952 року – заступник відповідального редактора та член редколегії зовнішньо-політичного республіканського журналу «Сучасне і майбутнє». У жовтні 1965 – січні 1973 року – відповідальний редактор міжвідомчого республіканського журналу «Нова і новітня історія зарубіжних країн».

Василь Якимович – це яскрава постать на нивах української дипломатії, наукової та педагогічної діяльності. Саме він був одним з тих, хто закладав фундамент української дипломатичної служби після того, як Україна по закінченню Другої світової війни стала членом ООН та інших міжнародних організацій. У квітні-травні 1948 року Василь Тарасенко очолював українську делегацію на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН з палестинської проблеми, де вирішувалось питання про створення Держави Ізраїль. Саме він на засіданні 14 травня 1948 року, завдячуючи своїй рішучості та наполегливості, вніс вирішальний вклад у її створення.

Після завершення дипломатичної служби Василь Якимович 36 років (з 1950 по 1986) працював у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, захистив кандидатську (1951, «Боротьба делегації СРСР в атомній комісії ООН за заборону атомної зброї й запровадження міжнародного контролю над атомною енергією (1946–1949 рр.)») та докторську (1959, «Атомна проблема в зовнішній політиці США 1945–1949 рр.») дисертації. Тривалий час він завідував університетським кафедрами, в тому числі нової історії (1951–1956), нової історії та міжнародних відносин (1956–1961), закладаючи школу підготовки українських фахових дипломатів, а також нової та новітньої історії (1961–1975), яка була попередницею нинішньої кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн. Василь Якимович створив власну наукову школу американістів і міжнародників, читав лекції в США та європейських країнах, куди його неодноразово запрошували розповісти про буремні дипломатичні події, активним учасником яких він був. У 1976–1986 роках працював на посаді професора кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн. За роки роботи в головному університеті України він підготував багато фахівців, серед яких є й наші земляки, в тому числі досить відомі. Науковий учень Василя Тарасенка – доктор історичних наук, професор Борис Михайлович Гончар (01.03.1945– 22.03.2015) з 1991 по 2015 рік завідував кафедрою нової та новітньої історії зарубіжних країн і продовжував традиції кафедральної школи американістів.

У 1998 році, коли урочисто відзначалося 50-річчя утворення держави Ізраїль, на запрошення Прем’єр-міністра Ізраїлю Василь Якимович відвідав країну в якості почесного гостя. Разом з Василем Якимовичем Ізраїль відвідали його син Олег Васильович і донька Наталія Василівна. 28 квітня – 1 травня 1998 року вони побували в Єрусалимі, Тель-Авіві, Нетанії і Хайфі. Відвідали урочисті заходи, зустрілися з земляками з України, з ветеранами Другої світової війни.

Після відвідин Ізраїлю Василь Тарасенко зробив заяву: «Ми переповнені захопленням від побаченого і почутого. Ми отримали можливість спостерігати дуже багато явищ, про існування яких у нас було лише туманне уявлення. Так, дійсно, Ізраїль – це чудо, перлина Близького Сходу. Перетворені пустеля, пісок і камінь на квітучий сад. Особисто мені це доставило найбільше задоволення. Я випробував здивування, захоплення і заздрість, але заздрість у доброму розумінні, – чому моя країна – Україна, що володіє природними багатствами, не може повторити чудо Ізраїлю? Можу лише втішити себе мрією, що і в Україні станеться диво. Я безмірно радий, 3 що в травні 1948 року відіграв певну роль у зриві плану створення єдиної арабо-єврейської держави і тим самим вніс свій особистий внесок у створення Держави Ізраїль».

Василь Якимович упродовж кількох років незмінно працював ректором Київського міського народного університету міжнародних відносин, у 90-ті роки минулого століття створив і очолював міжнародний благодійний фонд «Україна-Ізраїль». Цей фонд багато зробив для розвитку економічних і культурних зв’язків між двома країнами.

Його ім’я занесене до книги «Тисяча найвидатніших осіб у світовій історії», яка була видана в 70-ті роки минулого століття в США.

Помер Василь Якимович 21 березня 2001 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі столиці.

Після відходу в інший світ, пам’ять Василя Тарасенка вперше широко була вшанована проведенням 18-19 жовтня 2012 року Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми новітньої історії зарубіжних країн» (до 105-ї річниці з дня народження д. і. н., проф. В. Я. Тарасенка та 20-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Ізраїлем) на базі кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Співорганізаторами конференції виступили Посольство Держави Ізраїль в Україні та Дипломатична академія при МЗС України. У роботі конференції взяли участь представники дипломатичних відомств, вищих навчальних закладів та наукових установ з різних міст України та зарубіжних країн, зокрема Ізраїлю, Росії, Білорусі, Сирії та Йорданії. Загалом – понад 170 учасників.

З метою увіковічнення пам’яті Василя Тарасенка у Сосниці нами були виготовлені експонати та 4 січня 2013 року передані Сосницькому краєзнавчому музею імені Юрія Виноградського, з яких там змонтована експозиція «Дипломат-творець, вчений – історик Василь Якимович Тарасенко». На відкритій у Сосниці 10 вересня минулого року Алеї видатних діячів Сосниччини встановлена пам’ятна дошка, що присвячена Василю Тарасенку.

З допомогою Наталії Федорівни Решодько 19 серпня 2013 року ми з головою районної ради Олегом Траманою, селищним головою Віктором Гординським і директором краєзнавчого музею Віталієм Супруном відшукали місце по вулиці Георгієвській, де колись було обійстя Тарасенків. Тоді ж ми обговорювали перспективи увіковічення пам’яті Василя Тарасенка шляхом присвоєння його імені вулиці та парку, а також створення меморіальної садиби-музею.

Враховуючи особистий внесок у розвиток української дипломатії та вітчизняної історичної науки, чим прославив Сосницю, Сосниччину і Україну, з метою подальшого увіковічнення пам’яті та у зв’язку з 110-річчям від дня народження, просимо розглянути питання щодо присвоєння імені Василя Якимовича Тарасенка вулиці та парку в Сосниці.

Повідомити про помилку

Текст, який буде відправлений редактору: