buttons buttons

Тарасенко Василь Якимович

Ім’я:  Sex-Male-icon Тарасенко Василь Якимович

Дата народження: 18 квітня 1907 р

Дата смерті: 22 березня 2001 р

Місце народження: Сосниця

Освіта: Вищого інституту народної освіти (Дніпропетровськ)

Діяльність: історик, дипломат, доктор історичних наук, професор

Біографія

Василь Тарасенко народився 18 квітня 1907 року в родині селян-бідняків в селі В’юнище, яке в 1961 році увійшло в межі Сосниці. В 1912 році Василь Якимович залишився без батька. Закінчив церковно-приходську школу в селі В’юнище, семирічку та два курси педучилища в Сосниці.

В 1923-1924 роках одночасно з навчанням працював секретарем В’юнищенської сільради та комітету незаможних селян. За направленням, з вересня 1924 року – студент Вищого інституту народної освіти (місто Дніпропетровськ).

У 1926 році навчання на стаціонарі в інституті було перерване у зв’язку з направленням його на вчительську роботу в сільську місцевість. Відтоді й до початку Другої Світової війни працював на викладацькій роботі, директором школи, педучилища, державного учительського інституту.

З вересня 1933 по березень 1937 року працював у Таджикистані відповідальним секретарем комітету науки при Раднаркомі, помічником голови Раднаркому Таджикистану, начальником управління будівельних матеріалів Наркомату місцевої промисловості.

У 1939 році закінчив Київський педагогічний інститут за спеціальністю історія, у 1944 – шестимісячні курси Вищої дипломатичної школи при НКЗС СРСР.

Учасник Другої світової війни. Демобілізований у званні капітана в жовтні 1942 року у зв’язку з пораненням.

З листопада 1942 по листопад 1944 року на партійній роботі у Самарканді та Запоріжжі. У 1943-1945 роках – директор Запорізького педагогічного інституту. У 1944–1946 роках був помічником заступника Голови Ради Міністрів УРСР.

З липня 1945 по лютий 1950 року – «в закордонному відрядженні». З серпня 1945 по січень 1946 року – представник Української РСР в Європейському комітеті Адміністрації допомоги і відновлення Об’єднаних націй (ЮНРРА). З січня по листопад 1946 року представник Української РСР в Економічній і Соціальній Раді Організації Об’єднаних Націй. У 1946–1948 роках – радник Посольства СРСР у США. Входив до складу делегацій України Асамблеї ООН. У 1948–1949 роках – представник Української РСР в Раді Безпеки ООН. Був заступником Міністра закордонних справ УРСР.

У січні 1950 – грудні 1952 року – заступник відповідального редактора та член редколегії зовнішньо-політичного республіканського журналу «Сучасне і майбутнє». У жовтні 1965 – січні 1973 року – відповідальний редактор міжвідомчого республіканського журналу «Нова і новітня історія зарубіжних країн».

Василь Якимович – це яскрава постать на нивах української дипломатії, наукової та педагогічної діяльності. Саме він був одним з тих, хто закладав фундамент української дипломатичної служби після того, як Україна по закінченню Другої світової війни стала членом ООН та інших міжнародних організацій. У квітні-травні 1948 року Василь Тарасенко очолював українську делегацію на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН з палестинської проблеми, де вирішувалось питання про створення Держави Ізраїль. Саме він на засіданні 14 травня 1948 року, завдячуючи своїй рішучості та наполегливості, вніс вирішальний вклад у її створення.

Після завершення дипломатичної служби Василь Якимович 36 років (з 1950 по 1986) працював у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, захистив кандидатську (1951, «Боротьба делегації СРСР в атомній комісії ООН за заборону атомної зброї й запровадження міжнародного контролю над атомною енергією (1946–1949 рр.)») та докторську (1959, «Атомна проблема в зовнішній політиці США 1945–1949 рр.») дисертації. Тривалий час він завідував університетським кафедрами, в тому числі нової історії (1951–1956), нової історії та міжнародних відносин (1956–1961), закладаючи школу підготовки українських фахових дипломатів, а також нової та новітньої історії (1961–1975), яка була попередницею нинішньої кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн. Василь Якимович створив власну наукову школу американістів і міжнародників, читав лекції в США та європейських країнах, куди його неодноразово запрошували розповісти про буремні дипломатичні події, активним учасником яких він був. У 1976–1986 роках працював на посаді професора кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн. За роки роботи в головному університеті України він підготував багато фахівців, серед яких є й наші земляки, в тому числі досить відомі. Науковий учень Василя Тарасенка – доктор історичних наук, професор Борис Михайлович Гончар (01.03.1945– 22.03.2015) з 1991 по 2015 рік завідував кафедрою нової та новітньої історії зарубіжних країн і продовжував традиції кафедральної школи американістів.

У 1998 році, коли урочисто відзначалося 50-річчя утворення держави Ізраїль, на запрошення Прем’єр-міністра Ізраїлю Василь Якимович відвідав країну в якості почесного гостя. Разом з Василем Якимовичем Ізраїль відвідали його син Олег Васильович і донька Наталія Василівна. 28 квітня – 1 травня 1998 року вони побували в Єрусалимі, Тель-Авіві, Нетанії і Хайфі. Відвідали урочисті заходи, зустрілися з земляками з України, з ветеранами Другої світової війни.

Після відвідин Ізраїлю Василь Тарасенко зробив заяву: «Ми переповнені захопленням від побаченого і почутого. Ми отримали можливість спостерігати дуже багато явищ, про існування яких у нас було лише туманне уявлення. Так, дійсно, Ізраїль – це чудо, перлина Близького Сходу. Перетворені пустеля, пісок і камінь на квітучий сад. Особисто мені це доставило найбільше задоволення. Я випробував здивування, захоплення і заздрість, але заздрість у доброму розумінні, – чому моя країна – Україна, що володіє природними багатствами, не може повторити чудо Ізраїлю? Можу лише втішити себе мрією, що і в Україні станеться диво. Я безмірно радий, 3 що в травні 1948 року відіграв певну роль у зриві плану створення єдиної арабо-єврейської держави і тим самим вніс свій особистий внесок у створення Держави Ізраїль».

Василь Якимович упродовж кількох років незмінно працював ректором Київського міського народного університету міжнародних відносин, у 90-ті роки минулого століття створив і очолював міжнародний благодійний фонд «Україна-Ізраїль». Цей фонд багато зробив для розвитку економічних і культурних зв’язків між двома країнами.

Його ім’я занесене до книги «Тисяча найвидатніших осіб у світовій історії», яка була видана в 70-ті роки минулого століття в США.

Помер Василь Якимович 21 березня 2001 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі столиці.

Повідомити про помилку

Текст, який буде відправлений редактору: