buttons buttons

Виноградський Юрій Степанович

Ім’я:  Sex-Male-icon Виноградський Юрій Степанович

Дата народження: 5 травня 1873 р

Дата смерті: 4 березня 1965 р

Місце народження: Сосниця

Освіта: Університет св. Володимира

Діяльність: краєзнавець, архівіс, діалектолог

Біографія

Закінчив Університет св. Володимира (юридичний факультет) у Києві (1896). Відтоді працював юристом у судових установах Варшави, від 1915 – Чернігова. Один із фундаторів громад. Комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва на Чернігівщині (1917–18) та видавництва товариства «Сіверянська думка» (1917–19); 1-й голова Чернігівського губернського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини (1919); голова Чернігівської губернської архівної комісії (1920). Влітку 1920 переїхав до Сосниці, де очолив повітовий Комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини та заснував краєзнавчий музей, який нині названо його ім’ям. Відігравав провідну роль у діяльності створеного 1921 Сосницького науково-дослідного товариства. У червні 1938 заарештований, у грудні – звільнений. Був усунутий від керівництва музеєм, але й надалі працював у ньому на посаді наукового співробітника. Досліджував археологічні старожитності Подесення, збирав пам’ятки фольклору, вивчав топоніміку, історію та географію Чернігово-Сіверщини. Неопубліковані праці зберігаються у Чернігівському історичному та Сосницькому краєзнавчому музеях.

Наукова діяльність

Досліджував діалекти і топонімію Чернігівщини («До діалектології Задесення. Говірка м. Сосниці та деякі відомості про говірки сусідніх районів», 1928; «Назви міст, сіл та річок Чернігівщини», 1957).

Народився 1873 р. у м. Сосниці Чернігівської губернії (нині — райцентр Чернігівської області). Навчався у Чернігівській гімназії та на юридичному факультеті Київського університету.

Протягом 1897–1918 рр. працював у судових установах Варшави та Чернігова. Один з фундаторів громадського Комітету по охороні пам’яток старовини і мистецтва у Чернігівській губернії (червень 1917–1918 рр.), видавничого товариства «Сіверянська думка» (грудень 1917–1918 рр.). Перший голова Чернігівського губернського Комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини (губкопмісу), створеного у квітні 1919 р. у складі губернського відділу народної освіти.

Співробітники губкопмісу на чолі з Ю. Виноградським виявляли, обстежували і брали на облік пам’ятки історії та культури, музейні збірки, приватні колекції, архіви та бібліотеки, вивчали археологічні старожитності, збирали фольклорно-етнографічні матеріали. Діяльність губкопмісу фактично поклала початок музейному та архівному будівництву на Чернігівщині у пожовтневі часи, сприяла збереженню історико-культурної спадщини, стимулювала пошук нових форм організації краєзнавчого руху. Навесні 1919 р. Ю. Виноградського було обрано головою оновленої Чернігівської губернської архівної комісії, але в умовах докорінної перебудови мережі наукових установ і створення нових дослідницьких осередків, вона невдовзі остаточно припинила своє існування.

Влітку того ж таки 1920 р. Ю. Виноградський переїхав до Сосниці, де одразу ж заснував і очолив краєзнавчий музей, з яким була пов’язана уся його подальша діяльність. Завдяки енергійним заходам Ю. Виноградського, цей заклад досить швидко здобув неабиякий авторитет далеко за межами Чернігівщини. Ю. Виноградський відігравав провідну роль в діяльності Сосницького науково-дослідного товариства, створеного на початку 1921 р. Воно складалося з двох секцій: історично-соціально-економічної та природно-математично-методичної. При товаристві виникла повітова наукова бібліотека, яка налічувала понад 2,5 тис. томів, серед яких були стародруки і рукописні книги. Проте, на зламі 20—30 рр. товариство згорнуло свою роботу, а сам Ю. Виноградський був згодом усунутий від керівництва музеєм і звинувачений у ідеологічних збоченнях.

Науково-етнографічний доробок

Краєзнавчий доробок Ю. Виноградського напрочуд розмаїтий. Він однаково успішно працював у галузі історії, археології, етнографії, топоніміки, діалектології, природознавства. Зокрема, дослідник здійснив майже суцільне обстеження старожитностей Середнього Подесення і відкрив понад 50 стоянок первісної людини, а також близько 10 давньослов’янських городищ. Впродовж багатьох років Ю. Виноградський збирав відомості про місцевих кобзарів та лірників, записував тексти фольклорних творів. Його перу належить низка студій про місцеву говірку, назви міст, сіл та річок Чернігівщини. Нарешті, Ю. Виноградському вдалося детально відтворити історію Сосниці та її околиць від найдавніших часів до початку XIX ст. Насичені фактами і цікавими спостереженнями праці Ю. Виноградського, що свого часу друкувалися у різних виданнях Академії наук України, повністю зберігають своє наукове та пізнавальне значення, а неопубліковані рукописи ще чекають на дослідників і видавців. Насамперед це стосується упорядкованого ним топонімічного словника Чернігівщини.

Помер Ю. Виноградський 4 березня 1965 р. у Сосниці. Його довге життя, сповнене незгод і випробувань, залишається зразком безкорисливого служіння науці, справжньої, синівської любові до рідного краю.

Повідомити про помилку

Текст, який буде відправлений редактору: