buttons buttons

З християнським святом 40 святих

Двадцять другого березня – день Великомучеників Севастійських, день Сорока мучеників, Сорок Святих, або день Усіх Святих, у народі «Сороки».

Вшановувані воїни були найкращою дружиною у війську давньоримського імператора Лікінія. Сам Лікій був жорстоким гонителем християнства. За відмову зректись християнської віри 40 воїнів римського ХІІ легіону загинули у 320 році біля міста Севастія (нині турецьке місто Сівас). В холодну і вітряну ніч їх завели в Севастійське озеро. За ніч воно вкрилося льодом. Аби підсилити муки, на березі затопили лазню. Один з воїнів не витримав страждань і вийшов з озера, але на порозі лазні упав замертво. Один з наглядачів, уражений мужністю воїнів, зі словами «І я — християнин!» зайшов у озеро. Їх знову стало сорок.

Славні імена 40 святих

Киріон, Кандид, Домн, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євноїк, Валент, Вивіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сисиній, Ангій, Аетій, Флавій, Акакій, Єкдикій, Лисимах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Дометіан, Гаїй, Леонтій, Афанасій, Кирилл, Сакердон, Николай, Валерій, Філоктимон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглаїй.

Пам’ять 40 мучеників відноситься до найшанованіших свят. У день їх пам’яті полегшується строгість Великого посту.

Добрі господині цього дня печуть сорок булок із медом у формі пташок. В різних регіонах України його іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів — «сороки», «жайворонки», «буслики», «птички», «пташки». Вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — сорок різних порід. Тому калачики чи бублики, пампушки чи кренделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. За бажанням обливали печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали.

У різних регіонах печивом розпоряджалися по-різному: в одних випадках його виносили в сад й підвішували до дерев, у інших – дарували сусідам, «аби краще велися гуси й висиджувались яйця», а ще йшли селом, тримаючи високо над головою «пташок», вилазили на ворота або клуню й декламували, збиралися за селом на горбах, співали веснянок і при цьому перегукувалися.

Також роздавали булочки дітям, щоб у господарстві свійська птиця була здорова. Малюки з «пташками» бігали по селу, тримаючи в руках нанизані на палички «жайворонки» й «сороки», танцювали, закликали весну і птахів з вирію:

Благослови, мати, Весну закликати, Весну закликати, Зиму проводжати.  Ой чом ти буслю, не вилітаєш, чом дітям весни не даєш?

На Півдні калачики розвішували на кілках тинів, щоб уранці почастувати тільних корів, чекаючи від них після цього доброго приплоду. Діти, взявши свої «сороки» чи вареники, часто бігли на баштан і вмовляли його дати добрий урожай:

Хай на кожній огудині зав’яжеться по сорок гарбузів, кавунів і диньок!

Вважали, що цього дня сорока бере сорок різочок чи галузок і мостить собі з них гніздо. Казали:

Нині сорока — іменинниця.

Сорока, якщо не турбувати її та не руйнувати гнізда, виступає своєрідним оберегом дому, біля якого живе. Етимологічно слово «сорока» пов’язане зі словом «сорок», отже, народ вважає, що сорока охрещена на день сорока святих.

На Сорок святих у давнину кожна господиня мала пекти пироги, пампушки чи інше печиво: пекли сорок пампушок або пирогів з капустою, квасолею, сушнею. У деяких місцях замість печива готували вареники з маком, також сорок штук — за чисельністю мучеників. Вареники нерідко нанизували на паличку.

У цей день дівчата варили сорок вареників і частували хлопців, щоб мороз любистку не побив — найшанованіше дівчатами зілля. Відваром із цієї рослини миють волосся — аромат причаровує хлопців.

Школярі приносили вчителеві сорок бубликів за добру науку.

Цього дня у церкві баби запалювали 40 свічок і били 40 поклонів.

У деяких місцевостях України існувало таке правило: до середини березня ніхто з чоловіків по п’ятницях не працював в полі, а жінки не прали. Якщо чоловік буде що-небудь робити волами, то або віл несподівано паде, або в самого селянина всохне рука чи нога. Всю іншу роботу виконувати не заборонялося, в тому числі й по п’ятницях.

Тому кажуть, що хто на це свято працюватиме, тому зробиться 40 болячок.

Якщо було тепло, цього дня сіяли горох, вірячи, що на кожній стеблині виросте по сорок стручків, а в кожному з них – по сорок горошин. Розсівали по городу мак, сподіваючись на врожай у сорок разів більший за посіяне. Щоб підтримати ці надії, на Сорок святих варили горохову юшку, робили горохвяники, пекли пиріжки з горохом, готували вареники з маком.

На той час годилось упоратися з кроснами — виткати полотно. Тому жінки вранці на Сорок Святих виходили з свіжозготовленими обрусами у поле, кланялися на всі сторони й примовляли до схід-сонця:

Ось тобі, мати-весно, нова обнова!

Розіславши на долівці полотнину, клали на неї пиріг і верталися назад, вважаючи, що цього року «щедро вродять льон та коноплі».

У давніші часи робили солом’яну ляльку в образі зими, виносили за село і спалювали як ознаку того, що зиму остаточно вигнано, а весну закликано в гості. Такі дійства, залежно від кліматичних умов краю, влаштовували на Явдохи, Теплого Олекси чи Благовіщення.

Але найбільш символічним був обряд «Топтати ряст». Вважалося, хто напровесні його потопче – убереже життя й здоров’я протягом року. Тому навіть літні й кволі люди виходили в поле і, притопчуючи зелені сходи, казали:

Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, потоптати і того году діждати.

Хоч цей день і вважався провісником весни, але селяни вірили, що попереду можуть ще бути сорок приморозків і Сорок Святих ще можуть сорок лопат снігу кинути. У цей день рахували лисих чоловіків у селі: скільки нарахують, стільки днів ще буде мороз.

Повідомити про помилку

Текст, який буде відправлений редактору: