За досвідом до Польщі. Селищний голова переймав кращі практики сусідів

З 13 по 18 травня цього року в Підкарпатському воєводстві Республіки Польща перебувала делегація голів об’єднаних територіальних громад Чернігівщини.

Цей освітньо-інформаційний візит є результатом довготривалої співпраці між Підкарпатським осередком Фундації розвитку місцевої демократії (POST FRDL) та Чернігівським центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування (Сіверський центр післядипломної освіти).

В перший день візиту сільські, селищні та міські голови з Чернігівської області взяли участь у конференції, яка була присвячена Дням Європи та ролі польсько-української співпраці для розвитку територіального самоуправління на сході Європи.

Перший день

В програмі – огляд установок відновлювальних джерел енергії, осередків спорту, вивчення можливостей використання історико-культурної спадщини для розвитку громад, знайомство з управлінням школами та дитячими садками, розвитком охорони здоров’я, культури, поводження з побутовими відходами, їх збором та утилізацією.

Очільники громад Чернігівщини побачили як реалізуються проекти міжмуніципального співробітництва – на прикладі діяльності Асоціації гмін басейну річки Віслока, а також як організована та працює в гмінах добровільна пожежна охорона, як запроваджуються місцеві ініціативи – тобто самих мешканців територіальних спільнот. Звичайно, за підтримки місцевого самоврядування.

Другий день

На наступний день українські самоврядовці відвідали чотири гміни – Пільзно, Чарна, Дебіце, Жираков.

В Пільзно оглянули муніципальний музей, що розташований в невеличкому старовинному будинку поблизу костьолу 750-річної давнини. До речі, тут постійно проводяться уроки з історії для учнів шкіл.

Бурмістр Пільзно показала родзинки гміни – надсучасний дитячий садок та гімназію. Садок реконструйований за кошти ЄС, тобто це – проект, спрямований на розвиток соціальної інфраструктури, гімназція – побудована та оснащена за власні кошти. З`ясувалося, що і садочок, і школа отримують державну субвенцію на освіту.

В цілому освіта – це найбільша стаття витрат гміни – біля 40% її бюджету.

В школах заборонено продавати дітям чіпси, горішки та навіть мінеральну воду – бо шкідливо. Діти мають вести здоровий спосіб життя, для цього їм побудували спортзал, гідний міжнародних змагань.

Потім настала черга познайомитися з основою такого благополуччя Пільзно – підприємствами. Хоча йдеться про невелику гміну (19 тисяч населення, з них в адміністративному центрі – 5 тис.) вони доволі розвинуті – тут виробляють сільськогосподарське обладнання, дуже смачні ковбаси й інші м`ясні вироби, монтують обладнання на шасі автомобілів.

Перше підприємство – старе, існує ще з дореформених часів, змогло адаптуватися до ринкових умов й тепер успішно працює, поставляючи реманент і тому числі – в Україну.

Друге та третє – це вже витвір сучасної Польщі та їх засновників – звичайних польських громадян, що зуміли розвинути свої ідеї та вдало вкладали наявні кошти. Тепер ковбаси з Пільзно знають по всій Польщі.

Гміна Чарна трохи менше, але також цікава. Як з`ясувалася саме вона постачає воду для своєї сусідки Пільзно, адже остання, порахувавши гроші, прийшла до висновку, що власне джерело води утримувати нерентабельно. В цілому підхід до надання комунальних послуг тут дещо дивний для українців – комунальні підприємства – рідкість, переважна більшість такого роду послуг надаються приватними підприємствами на умовах конкурсу.

Потяг до раціонального використання коштів помітний скрізь. В гміні Чарна діє приватна лікарня, бо комунальну утримувати виявилося недоцільно. Але вона теж отримує доплати з бюджету.

Уряд гміни, пожежна частина, центр культури та ресторан – це один комплекс. Бо так зручніше та дешевше, ніж утримувати відразу кілька приміщень.

В Чарній українські самоврядовці оглянули спортивні споруди – критий плавальний басейн, тренажерний зал, вуличні тренажери, поява яких стала можливою завдяки активному та вмілому написанню проектів місцевого розвитку. Переважно це кошти ЄС, але дофінаснування з власної сторони – обов`язково. Крім того, останнім часом спостерігається зростання своєї долі до 25% і навіть більше відсотків.

Увага до масового спорту, створення умов для його розвитку – одна з засад діяльності гміни. Скажімо, вона дотує ціну за використання мешканцями басейну, а діти тут займаються безкоштовно. Аби розвивалося здорове соціальне середовище.

Гміна Дебіце вразила найвідовішим в Україні підприємством з виготовлення фарб, шпакльовки та інших будівельних еко-матеріалів. Як наголосили господарі – це 100% польський капітал. Сучасне підприємство з високим ступенем автоматизації виробництва.

Завершився день поїздкою до гміни Жираков. Вона відома по всій Польщі як реабілітаційний центр для людей з обмеженими можливостями. А починалося все з того, що в одному з сіл гміни закрили школу, бо було мало дітей, а тих що є – краще підвозити до більшого навчального закладу. В будинку, що міг стати пусткою, ініціативна група створила центр реабілітації – за кошти відразу кількох проектів, як із закордонних джерел, так і з польських.

Побачили українські голови територіальних громад ще і не завершений проект – в Жиракові йде реконструкція садиби ХІХ ст. Прибирати її та гатити прибуткові будинки в центрі містечка ніхто не збирається, бо людині треба простір для комфортного проживання з парком навколо. А ще, як наголосив бурмістр Жиракова, це історія, без якої ми – ніхто. Тож пам`ятники минулого треба оберігати та відновлювати. Втім це не означає, що в старовинній садибі буде музей.

Третій день

16 травня учасники делегації відвідали гміну Йодлово. За останні дванадцять років це польське село, що колись було містом та мало Магдебурзьке право, змінило свій вигляд та нині, принаймні на сторонній погляд, виглядає цілком урбаністично. Тож гості ознайомлювалися зі здобутками цієї адміністративно-територіальної одиниці.

Позитивні зміни стали можливими завдяки довготривалій цілеспрямованій роботі. Гміна Йодлово – це чемпіон повіту Дебіце з вигравання найрізноманітніших грантів та реалізації проектів, насамперед – місцевого розвитку.

Войт Йодлово наголосив, що попри малу чисельність уряду (виконкому) вдалося налагодити ефективну роботу з їх написання, реалізації та звітності. В результаті до реконструкції чи будівництва ледь не всіх ключових об`єктів інфраструктури вдалося залучити кошти ЄС: закладу охорони здоров`я, центру культури, впорядкування центральної частини міста, поширення соняшних батарей, термосанації школи, встановлення там економної газової котельні, будівництва для учнів критого переходу від навчального комплексу до спортивного, капітального ремонту приміщення уряду гміни, закупівлі сучасної техніки для добровільної пожежної команди та багато чого іншого. Таким чином вдається зекономити власні ресурси та значно скоротити час для реалізації запланованого.

Повітря в цьому місті дуже чисте, адже усунуті всі його забруднювачі, зокрема вугіллям тут вже ніхто будинки не опалює.

Інша особливість Йодолово – комунальне підприємство ради надає переважну більшість відповідних послуг, що нетипово для Польщі. На думку войта, так місцеве самоврядування краще контролює використання коштів. Втім найкращий їх контролер – самі мешканці гміни, які проявляють неабияку активність особистої участі в справах громади. Зазначимо, що Йодлово також вкладає й чимало власних ресурсів, скажімо, побудувавши новий величний костьол та модерновий дитячий садочок.

Гміна Бржостек вражала українських самоврядовців своїми місцевими ініціативами щодо професійної терапії осіб з обмеженими фізичними можливостями – тут працює такий реабілітаційний центр, створений католицькою громадою міста за підтримки ради гміни на базі колишнього будинку ксьондза.

У другій половині дня українців чекала ще одна невелика гміна – Шержини, не менш чиста, охайна та впорядкована, ніж попередні, до того ж розташована у дуже мальовничій місцевості на межі Карпат. Увага до зовнішнього вигляду, до благоустрою, планування приязного простору, що так кидається у вічі, невипадкова. В основі – розуміння значення згаданого для привабливості проживання людини на тій чи іншій території. Скажімо, основні транспортні магістралі проходять осторонь Шержини, тут немає великого чи навіть середнього виробництва, лише аграрне, тож гміна стикається зі знайомими для України проблеми – значна частина мешканців виїжджає на заробітки.

Аби протидіяти цій тенденції місцеве самоврядування намагається створювати привабливі умови проживання та чимало зусиль докладає для інтеграції мешканців. Один із таких засобів – це діяльність добровільних пожежних команд. Власне, на рівні гмін вони лише добровільні. Існують професійні державні у більших центрах – повітових.

Що ж до територіальних громад тут підхід такий – немає сенсу тримати штатні одиниці та платити зарплату за умов відносно незначної кількості надзвичайних ситуацій. Краще мотивувати добровольців, оснастивши їх першокласною технікою та приміщеннями, забезпечивши управління.

Одночасно такі дружини стають центром суспільної уваги – вони формують молодіжні об`єднання, що дуже схожі на скаутів чи пластунів, зокрема, мають власну форму, засновують власні оркестри, проводять конкурси та фестивалі, в тому числі – загально польські, навіть беруть участь у релігійних процесіях. Як зазначив войт Шержини особливо це важливо для молоді, яка схильна жити в віртуальному світі, а це один із небагатьох засобів, що навчає базовим навичкам колективної роботи. Якихось значних матеріальних преференцій для пожежників-добровольців немає – це не питання коштів, а честі, поваги, спорідненості зі справами своєї громади.

По закінченню візиту була проведена прощальна зустріч, де всі учасники делегації підбили підсумки робочої поїздки.

Щиро дякуємо польським колегам за блискучу організацію, зливу корисної інформації та щирість спілкування!

 
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде відправлений редактору: