Перша річниця з дня загибелі нашого земляка – захисника України Яра Батога

🕯️ БАТОГ Яр Костянтинович 🇺🇦 26 років, Сосниця

Сьогодні минає перша річниця з дня загибелі нашого земляка, захисника України Яра Батога. Громада зібралася, аби вшанували пам’ять Героя.

ℹ️ Народився Яр 15 липня 1997 року у Сосниці. Здобув середню освіту із золотою медаллю у Сосницькій гімназії імені Олександра Довженка.

Потім став студентом Інституту Міжнародних Відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, де в 2018 році отримав диплом бакалавра з відзнакою.

Крім того, вивчав політичні науки у Гранадському державному університеті (Іспанія). Працював у міжнародній правозахисній організації «Міжнародна амністія», Гаазькому центрі стратегічних досліджень (Нідерланди), у відділі комунікації з міжнародними партнерами Національної енергетичної компанії «Укренерго».

У 2017-2019 роках Яр був аналітиком платформи «VoxCheck» - який перевіряв на достовірність факти з публічних висловлювань українських політиків. У 2019-2022 роках керував центром при Київській школі економіки, який разом із Гаазьким центром стратегічних досліджень вивчав зовнішню політику Росії та українсько-російські відносини. Певний час був співробітником видання «Forbes Україна».

«Знаєте, є такі хлопці – розумні, з енциклопедією знань у голові, знанням двох мов, професійні в усьому, відповідальні та зібрані, цілеспрямовані, на яких завжди можна покластися і в роботі, і в житті. Із щирим серцем, чудовим почуттям гумору і чарівною усмішкою. Таким був наш Яр. А ще людяним, добрим, порядним і чесним. Другом та колегою, який вірив у майбутнє України», – написала про загиблого Героя керівниця департаменту міжнародного співробітництва Національної енергетичної компанії «Укренерго» Марія Тсатурян.

Паралельно з роботою Яр проходив конкурсний відбір на навчання у Колумбійському та Джорджтаунському університетах (США). А ще багато подорожував: відвідав Колумбію, Ефіопію, Туреччину, Кенію, Танзанію, Іран та багато інших країн Європи. Також мандрував різними куточками України.

Попри те, що Яр за віком не підпадав під мобілізацію – йому було 24, у квітні 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ. Проходив військову службу у військовій частині А4051 на посаді головного сержанта 2 розвідувальної роти 1 розвідувального батальйону військової частини А4051.

Уже воюючи проти окупантів, у 2023 році Яр був зарахований на навчання у США до двох університетів одночасно. І попросив відстрочку - не від служби, а у навчанні.

Яр воював на Східному напрямку. За 2 роки війни став командиром розвідгрупи. Дбав про свій підрозділ, як про родину: сам організовував збори на «мавіки», автівки.

«З перших днів пробував потрапити у військо, але наплив бажаючих був шалений. Покликали лише на початку квітня, з тих пір і воюю у розвідці. Мотивація моя незмінна – відстояти наше право на вільне життя. Не вийде просто сидіти і чекати на Перемогу, треба її наближати своїми діями», – казав Яр своїм колегам.

Він розумів, що на фронті легко можна загинути чи отримати поранення, що будуть втрати серед побратимів. Це завжди важко, але морально себе постійно до цього готував.

«Вистачило навіть короткого знайомства з ним, щоби зрозуміти, що це людина надзвичайно глибокого розуму та інтелекту. Людина з внутрішнім стрижнем, яка чітко знає, чого вона хоче у житті», – згадує про Яра експертка із безпекових студій і міжнародних відносин Катерина Кістол.

Щоб не засмучувати рідних, Яр не сповістив про свою службу в армії і вони думали, що він, як і раніше, працює. Та 16 липня мама отримала звістку з військкомату – Яр вважається зниклим безвісти. Вона відмовлялася в це вірити, адже була переконана, що її син не військовий. Проте вже наступного дня, 17 липня, надійшло страшне підтвердження – повідомлення про загибель.

На превеликий жаль, ДНК експертиза підтвердила смерть Воїна-захисника з великої літери. Головний сержант Яр Батог загинув 10 липня 2024 року в районі населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині.

«Він був командиром розвідувальної групи. Дуже розумна, смілива та щира людина. ...Друже, ти завжди залишишся в наших серцях! Ми зробимо усе, щоб помститись», – написав друг воїна Олег Горбачов.

Прощання з Яром відбулося у рідній Сосниці 13 серпня, потім тіло воїна-Героя згідно його заповіту було доставлено в Київ для кремації. 15 вересня частину його праху розвіяли над Десною, другу частину – поховали 16 вересня на Алеї Героїв на кладовищі у Сосниці.

Свого часу батьки Яра хотіли, щоб він закінчив музичну школу, але хлопець любив спорт і навчатись тоді відмовився. Але подорослішавши, він самостійно навчився грати і навіть під час військових дій відволікав від тяжких думок своїх побратимів грою на фортепіано, якщо такий інструмент знаходили.

«На перший погляд мовчазний та непримітний Батог виявився душею будь-якої компанії. Дуже гарний організатор, із легким характером і завжди на позитиві. Яр був інтелектуалом та людиною, яка точно знала чого хоче в житті» – так написав друг та колега Олексій Кременюк.

Яр захоплювався політологією, економікою, аналітичною діяльністю, іноземними мовами, історією України і світу, футболом, тенісом, грою на фортепіано, допомагав онкохворим дітям і бездомним тваринам.

Київська школа економіки призначила іменну стипендію Яра Батога, яка буде присуджена талановитим та амбітним студентам магістратури.

Нагороди:

🏅нагрудний знак «Ветеран війни – учасник бойових дій»;
🏅почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест»;
🏅орден «За мужність» ІІІ ступеня;
🏅орден «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).

Його серце билося в унісон з Україною, його вибір – стати на захист рідної землі – був вибором сильного, сміливого, відданого. Його ім’я – назавжди в наших серцях, його подвиг – у пам’яті народу. Він віддав життя, щоб жили ми.

Вічна пам'ять і слава Герою! 🇺🇦