Перша річниця з дня загибелі захисника України Андрія Авраменка
Новини
Сьогодні минає перша річниця з дня загибелі захисника України 🇺🇦 Андрія Авраменка (23.02.1988-05.02.2023).
Громада зібралася, аби вшанували пам’ять Героя та всіх полеглих захисників України.
ℹ Андрій народився 23 лютого 1988 року у Сосниці. Навчався у Сосницькому сільськогосподарському технікумі. Далі вступив до Чернігівського державного інституту економіки й управління.
Військової служби Андрій не проходив, але неодноразово призивався до участі в навчальних зборах військовозобов'язаних. Очолював спортивне життя у Сосницькій громаді.
Громада зібралася, аби вшанували пам’ять Героя та всіх полеглих захисників України.
ℹ Андрій народився 23 лютого 1988 року у Сосниці. Навчався у Сосницькому сільськогосподарському технікумі. Далі вступив до Чернігівського державного інституту економіки й управління.
Військової служби Андрій не проходив, але неодноразово призивався до участі в навчальних зборах військовозобов'язаних. Очолював спортивне життя у Сосницькій громаді.
У квітні 2022 року Андрій приєднався до лав ЗСУ, службу ніс у військовій частині А4008, працював у силах ППО. У січні 2023 перейшов у військову частину А4574, де служив на посаді стрільця-помічника гранатометника.
5 лютого 2023 року під час боїв поблизу населеного пункту Іванівка на Донеччині Андрій загинув.
Вдома в Андрія залишились батько, дружина та син.
Андрій Авраменко був тренером та кандидатом у майстри спорту з вільної боротьби. Для своїх юних вихованців був наставником та прикладом для наслідування.
Багато з нас знали Андрія як дуже добру та порядну людину. Такий надійний, турботливий, дуже чуйний та люблячий чоловік, син, зять, тато, друг, тренер.
Завжди привітний та з посмішкою на вустах, він викликав у людей тільки позитивні емоції у відповідь.
Вічна пам'ять і слава нашому Герою! 🇺🇦
🗨️ Дружина Андрія, Аліна Авраменко, розказує про нього так:
«Так багато би хотілося сказати, написати, подякувати, вшанувати його імʼя, та всі хто знають Андрія розуміють, якою він був людиною.
Для нього кодекс честі, вірності, відданості, служіння людям був головним принципом життя, його бажанням було робити все як найкраще для кожної людини без винятку. Він завжди робив все вчасно і швидко. І додому прийти щоб трошки відпочити це якось не про нього, бо важливіше довести справи до ладу. Його життєвий шлях – бути завжди в русі, безвідмовно допомагати, підтримувати і жартувати, посміхатися і радіти.
Веселий, добрий, люблячий, відданий, гарний, покладистий, сильний і відважний – це все про нього.
Великий приклад прояву бути людиною, яка завжди прийде на допомогу, за першим проханням і виконає все достойно, з любовʼю в серці і усмішкою на обличчі, в будь-який який час. Бувало зранку десь о 5 годині його будить телефонний дзвінок, бо потрібен помічник; він хутко вставав так ніби вже і не спав і відповідав: «Та я вже і не сплю, я вже виходжу» і через 2 секунди він був вже за дверима. Така в нього спритність по життю.
Татусь з великим серцем, який до останнього носив сина на руках, обіймав його і хвалив за все, ніби був з ним одним цілим.
Дякую Богові за те що він був у нашому житті, за те що залишив своє продовження на землі!
І навіть сьогодні в такий нелегкий час для нас, він би сказав одну єдину і свою улюблену фразу: «Так а що, все ж нормально» і сміявся б, сміявся, не дивлячись ні на що.
Думаю він, це Людина – з великої літери, подарунок від Бога. Такі, мабуть, приходять на землю один раз на сотні років і залишають глибокий слід – приклад бути людиною.»
5 лютого 2023 року під час боїв поблизу населеного пункту Іванівка на Донеччині Андрій загинув.
Вдома в Андрія залишились батько, дружина та син.
Андрій Авраменко був тренером та кандидатом у майстри спорту з вільної боротьби. Для своїх юних вихованців був наставником та прикладом для наслідування.
Багато з нас знали Андрія як дуже добру та порядну людину. Такий надійний, турботливий, дуже чуйний та люблячий чоловік, син, зять, тато, друг, тренер.
Завжди привітний та з посмішкою на вустах, він викликав у людей тільки позитивні емоції у відповідь.
Вічна пам'ять і слава нашому Герою! 🇺🇦
🗨️ Дружина Андрія, Аліна Авраменко, розказує про нього так:
«Так багато би хотілося сказати, написати, подякувати, вшанувати його імʼя, та всі хто знають Андрія розуміють, якою він був людиною.
Для нього кодекс честі, вірності, відданості, служіння людям був головним принципом життя, його бажанням було робити все як найкраще для кожної людини без винятку. Він завжди робив все вчасно і швидко. І додому прийти щоб трошки відпочити це якось не про нього, бо важливіше довести справи до ладу. Його життєвий шлях – бути завжди в русі, безвідмовно допомагати, підтримувати і жартувати, посміхатися і радіти.
Веселий, добрий, люблячий, відданий, гарний, покладистий, сильний і відважний – це все про нього.
Великий приклад прояву бути людиною, яка завжди прийде на допомогу, за першим проханням і виконає все достойно, з любовʼю в серці і усмішкою на обличчі, в будь-який який час. Бувало зранку десь о 5 годині його будить телефонний дзвінок, бо потрібен помічник; він хутко вставав так ніби вже і не спав і відповідав: «Та я вже і не сплю, я вже виходжу» і через 2 секунди він був вже за дверима. Така в нього спритність по життю.
Татусь з великим серцем, який до останнього носив сина на руках, обіймав його і хвалив за все, ніби був з ним одним цілим.
Дякую Богові за те що він був у нашому житті, за те що залишив своє продовження на землі!
І навіть сьогодні в такий нелегкий час для нас, він би сказав одну єдину і свою улюблену фразу: «Так а що, все ж нормально» і сміявся б, сміявся, не дивлячись ні на що.
Думаю він, це Людина – з великої літери, подарунок від Бога. Такі, мабуть, приходять на землю один раз на сотні років і залишають глибокий слід – приклад бути людиною.»
